Ветеринарно санітарна експертиза риби - гельмінтоз

[/b]

Вступ

Риба є цінним продуктом харчування в раціоні людей. Її споживають в солоному, копченому, вареному та іншому вигляді. Риба і рибопродукти, володіючи виключно високими харчовими якостями, є важливим джерелом їжі, широко використовуються в повсякденному раціоні, дієтичному і дитячому харчуванні. Вони необхідні для нормального життя й розвитку людського організму, оскільки вони є джерелом потрібних повноцінних білків, вітамінів, макро- і мікроелементів та інших необхідних для людського організму речовин. Згідно з міжнародними медичними нормами, для забезпечення організму згаданими вище речовинами людина повинна споживати на рік 20кг риби та рибних продуктів.

В останні роки в Україні широке розповсюдження отримали кулінарні традиції Японії, Кореї, Китаю та інших країн Південно-Східної Азії, де багато страв готуються із сирої або напівсирої риби, ракоподібних, кальмарів і інших молюсків. Це являє собою значну небезбеку щодо зараження людей зооантропонозами, зокрема, інвазійними захворюваннями, які риба переносить як додатковий або проміжний хазяїн. Тому перед галуззю ветеринарно-санітарної експертизи постає проблема більш ретельного контролю риби та рибної продукції, що поступають в реалізацію.

Метою роботи було вивчення видового складу збудників гельмінтозоонозів у риби, що поступала до лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, вдосконалення навиків діагностики інвазійних хвороб риби і санітарної оцінки риби при їх виявленні.

Інвазійні хвороби риби, небезпечні для людини, зустрічаються як у морської, так і у прісноводної риби.

Морська риба в даний час поставляється на ринки України рибогосподарськими підприємствами і організаціями Далекосхідного, Північного, Західного, Азово-Чорноморського і Каспійського басейнів, які спеціалізуються на вилові та переробці основних видів промислової риби. Моря і океани дають в середньому більше 80 % загального вилову риби, при цьому морська риба надходить у торговельну мережу в основному в охолодженому або мороженому вигляді. Збільшення поставок на внутрішній ринок України риби з-за кордону підвищило частоту виявлення збудників гельмінтозів, раніше діагностованих спорадично, зокрема, опісторхозу, клонорхозу, метагонімозу, нанофіетозу, діфіллоботріозу, корінозомозу, анізакідозу та інших. За даними літератури, практично вся морська риба може бути заражена різними видами гельмінтів, до 30 видів яких становлять потенційну небезпеку для людини або викликають небажані зміни в рибі як в технологічній сировині [2]. Із небезпечних для людини гельмінтозів в морській рибі найчастіше зустрічаються личинки нематод родини анізакід і личинки (плероцеркоіди) цестод родини Diphyllbothriidae виду D. klebanovskii.

Постачальниками прісноводної риби є озерно-ставкові та річкові рибоводні господарства. У них в основному розводять коропа, у меншій мірі товстолобика, червоноперку, щуку, карася. Як правило, коропових риб вирощують у полікультурі з рослиноїдних і хижими рибами. У природних водоймах видобувають плотву, червоноперку, ляща, щуку, коропа, судака і вугра. У водоймах живуть понад 1000 видів риб, у тому числі 250 промислових. В даний час важко знайти навіть поодинокі особини риб природних популяцій, вільні від гельмінтів. Окремі види гельмінтів є небезпечними для людини. У личинковій стадії ці гельмінти вражають м'язи і різні органи і тканини риб.

Далі викладена коротка характеристика гельмінтозоонозів морськой і прісноводної риби, що найчастіше зустрічаються.

Анізакідоз - збудники анізакідоза - личинки деяких представників нематод родини Anisakidae (Anisakis simplex, Pseudoterranova decipiens, Hysterothylacium aduncum, Contracaecum osculatum). Локалізуються в порожнині тіла, на поверхні чи в тканині внутрішніх органів, рідше в м`язах (частіше нижче середньої лінії тіла риби) морських та прохідних тихоокеанських риб (тріска, скумбрія, сайра, сріблястий хек, камбала, натотенія, оселедці, кета, горбуша, кижур, нерка минтай та ін.).

Личинки патогенних анізакід можуть бути у скрученому вигляді (форма спіралі, широкого кільця) або витягнуті, у напівпрозорих капсулах чи без них. Розмір цист у поперечнику - 3,5-5мм, товщина 1,0-1,5 мм (A. simplex). Добуті із цист личинки досягають у довжину до 4 см при товщині тіла 0,4-0,9 мм. Розмір личинок нематоди Pseudoterranova decipiens дорівнює від 1,5 до 6 см у довжину.

Личинки родів Anisakis та Contracaecum мають білуватий чи жовтуватий колір, а роду Pseudoterranova - червонувато-коричневий.

Статевозрілі нематоди паразитують у шлунково-кишковому каналі хребетних тварин, що мешкають у водному середовищі.

Вперше анізакідоз (хвороба оселедцевого хробаків, хвороба тріскових хробаків) людини був виявлений в Нідерландах в 1955 році після вживання в їжу слабосоленої оселедця. З кожним роком реєструються нові випадки захворювання в багатьох країнах. За даними досліджень різних вчених, інвазованість риб анізакідозом досягає високих показників: атлантичний оселедець заражений личинками анізакід на 41%, тріска на 25%, путасу - 41%, салаки - 20%, минтай - 34%, скумбрія - 28%, шпроти - 16%, сайра - 28%, та ін.

Гетерофіоз - збудник Heterophyes heterophyes (трематода) уражує м`язи і шкіру деяких видів риб, переважно кефалевих, що живуть у Чорному й Азовському морях. Статевозрілі трематоди паразитують у кишечнику собак, кішок, диких м`ясоїдних тварин, свиней, деяких рибоїдних птахів і людей.

Дифілоботріози - збудниками є личинки стрічкових гельмінтів видів Diphyllobothrium latum, D. dentryticum, D. dihtrimum, D. klebanowsky з родини Diphyllobothriidae.

· Diphyllobothrium latum уражує м`язи, печінку, ікру, молоки, серозні покриви щук, налимів, окунів, моржів, окремих видів лососевих риб, що живуть у басейнах північних рік, Карелії, Ленінградської області, Естонії, Литви, Дунаю, Дніпра і Волги. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, в тому числі й людей;

· D. dentryticum (стьожак чайковий) уражує стравохід, шлунок, пілоричні придатки, гонади, мускулатуру багатьох видів лососевих риб і харіуса, які населяють північні водойми Європейської і Азіатської частин Росії. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, в тому числі й людей;

· D. dihtrimum уражує стінки шлунка та інші відділи шлунково-кишкового каналу корюшки, ряпушки, пеляді, деяких лососевих і харіуса, що живуть у водоймах північних районів Європейської і Азіатської частин Росії. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів (гагари, трохалі, чайки);

· D. klebanowsky уражує внутрішні органи і мускулатуру тихоокеанських лососів, китів, сіми, горбуші, нерки, чавичі, кижуча, які заходять на нерест у ріки басейнів Колими, Анадир`я, Амура, Камчатки, Сахаліну й Охотського моря Магаданської області. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику собак, кішок, людей і морських ссавців.

Опісторхоз - збудник - личинка Opistorchis felineus (трематода) уражує мускулатуру і сполучну тканину плітки, єльця, карася, сазана, ляща, вусаня, підуста, в`яза, лина, плоскирки, чабака, чихоні, червоноперки, гольяна й інших риб із родини коропових, що живуть у водоймах Карелії, басейнах рік Чорного, Каспійського, Балтійського морів, ріки Волга з притоками, Об-Іртиському басейні, водоймах центрального Казахстану. Трапляється у річках України. Статевозріла трематода паразитує у печінці, жовчному міхурі і підшлунковій залозі кішок, свиней, левів, ведмедів, вовків, собак, лисиць, песців, соболів, людей.

За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я за 1995 рік захворіло опісторхозом, викликаним O.felineus, більше 2 млн. чоловік. При ветеринарно-санітарній експертизі риби опісторхоз реєструвався в 2005 році в 6,7%, в 2006р. - в 5,4% випадків.

Клонорхоз - збудник - личинка Clonorchis sinensis (трематода) уражує мускулатуру і підшкірну клітковину риби, що живе у басейні ріки Амур. Статевозріла трематода паразитує у печінці, жовчному міхурі і підшлунковій залозі кішок, собак, пацюків, свиней, хутрової дичини і людей.

Метагонімоз - збудник - личинка Metagonimus jakogawai (трематода) уражує луску, плавці і м`язи коропових, окуневих, лососевих і сомових риб, що живуть у басейнах рік, які впадають у Чорне і Каспійське моря, ріках Карпат і Прикарпаття, у басейні Амура, ставках Дагестану, Азербайджану й Узбекистану. Статевозрілі трематоди паразитують у тонкому кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, в тому числі людей.

Нанофієтоз - збудник - личинка Nanophyetus salmincola (трематода) уражує нирки, м`язи. зябра і плавці риби з басейна ріки Амур. Статевозрілі трематоди паразитують у тонкому кишечнику кішок, собак, лисиць, ведмедів, соболів, рибоїдних птахів, борсуків, норок та інших м`ясоїдних, а також людей.

Діоктофімоз - збудник - личинка Dioctophyma renale (нематода) уражує м`язову тканину, стінки кишечника та інші внутрішні органи багатьох видів риб і жаб, що живуть у ріках Воронезької області, басейнах рік Амудар`ї і Вахш, Аральського моря і водоймах Казахстану. Статевозріла нематода паразитує у нирках, грудній і черевній порожнинах, сечоводах, печінці диких і домашніх тварин (собак, лисиць, соболів, вовків, шакалів) і людей.

Меторхоз - збудник - личинка Metorchis albidus та M. felis (трематода) уражує мускулатуру, зябра й інші тканини коропових риб, які населяють водойми Калінінградської і Московської областей, Західного Сибіру, Північного Кавказу, басейну Волги, Казахстану, України. Статевозріла трематода паразитує у жовчному міхурі і жовчних ходах печінки м`ясоїдних ссавців, у тому числі людей.

Псевдамфістомоз - збудник - личинка Pseudamphistomum truncatum (трематода) уражує мускулатуру коропових риб, які живуть у ріках, що впадають у Чорне море, у водоймах середньої смуги Росії, Поволжя, Західного Сибіру, Казахстану. Статевозрілі трематоди паразитують у жовчних ходах печінки, жовчному міхурі і, рідше, у протоках підшлункової залози кішки, собаки, лисиці, тхора, росомахи, видри, тюленя, нерпи і людини.

Спарганоз - збудник - личинка (спарганус) стрічкового гельмінта (цестоди) Spirometra erinace-europei, яка уражує мускулатуру жаб, їжаків, змій, птахів, ссавців, а у людини - очі, підшкірну клітковину, м`язи, стінку кишечника, легені, нирки. сечовий міхур, уретру, плевру, серце і головний мозок. Статевозрілі цестоди паразитують у кишечнику собак, кішок вовків лисиць і інших тварин, а також у людей. Захворювання спорадично реєструють у деяких районах СНД.

Коріносомоз - збудники - личинки (акантели) Corynosoma strumosum, C. semerme уражують очеревину, брижу, стінку кишечника, внутрішні органи і, рідше, м`язи різноманітних морських прохідних і прісноводних риб, які живуть у Балтійському і Каспійському морях, Ладозькому озері, Північних і Східних морях, що омивають Росію. Личинками коріносом уражується і людина. Статевозрілі коріносоми паразитують у кишечнику морських ссавців і рибоїдних птахів, хутрових звірів.

Ехінохазмоз - збудник - личинка Echinochasmus perfoliatus (трематода) уражує зябра щук, лина, окуня, судака сома і інших риб, що живуть у водоймах Нижнього Поволжя, Астраханської, Волгоградської і Актюбінської областей, у басейнах Дніпра, Березини, Сажа, Західної Двіни, Прип`яті. Статевозріла трематода паразитує у тонкому кишечнику домашніх і диких свиней, собак, лисиць, кішок, а також людей.

Апофалоз (росикотремоз). Збудник - личинка Apofalus donicus (трематода) уражує шкіру, луску, плавці ряду коропових риб, що живуть у ріках, які впадають у Чорне море, у річці Тиса, лиманах Азовського моря, у річці Західна Двіна. Статевозріла трематода паразитує у тонкому кишечнику собак, кішок, лисиць, песців та інших ссавців, деяких рибоїдних птахів, а також людей. [7]

Використовували такі методи дослідження, як органолептичний і паразитологічний. Для виявлення інвазійних захворювань риби використувували «Методику паразитологічного інспектування морської риби та рибної продукції (морська риба-сирець, риба охолоджена та морожена)», 1988, «Правила ветеринарно-санітарної експертизи прісноводної риби і раків», 1989.

При органолептичній оцінці риби увагу звертають на зовнішній вигляд, вгодованість риби, стан зовнішніх покривів, слизу, луски, очей, зябер, а також на ступінь закляклості м'язів і роздутості черевця. У разі необхідності проводять пробу варкою.

У доброякісної риби луска блискуча, з перламутровим відливом, щільно прилягає до тіла, слиз прозорий. Шкіра пружна, плавці цільні. Зяброві кришки щільно закривають зяброву порожнину. Очі опуклі, рогова оболонка прозора, брудно-сірого кольору. Черевце не роздуте, анальний отвір не випнутий. На розрізі м'язова тканина пружна, щільно прилягає до кісток. Бульйон з доброякісною свіжої риби прозорий, на поверхні краплі жиру, запах приємний, специфічно рибний, м'язова тканина добре поділяється на м'язові пучки. Смак бульйону і риби приємний, без гіркоти і затхлості. [6]

При паразитологічному інспектуванні риби методом випадкової виборки відбирають 25 екземплярів з партії риби. Якщо риба розібрана на шматки або філе, то відбирається 50 шматків або філейчиків.

В результаті зовнішнього огляду івазованої риби виявляються:

а) візуально помітні паразити, а також паразити, напівзанурені в м'ясо або ті,що перебувають там безпосередньо під поверхнею і просвічують крізь неї;

б) плями і включення, що відрізняються за кольором або консистенції від оточуючих їх нормальних тканин риби, а також різні пухлиноподібні освіти;

в) ділянки м'яса розрідженою консистенції;

Найбільш важлива і відповідальна процедура паразитологічного інспектування - обстеження м'язової тканини (м'яса) риби. Воно може проводитися різними методами: метод паралельних розрізів, перегляд м'язової тканини на просвіт, компресорний метод. Компресорний метод трудомісткий і малопродуктивний, за його допомогою, як правило, неможливо дослідити всю масу відібраної риби, тому він використовується переважно для вибіркового контролю.

Відібрані паразити або включення, які можуть бути прийняті за інцистованних або інкапсульованих паразитів, спочатку проглядаються під лупою або бінокуляром. Потім, якщо потрібно, вони проглядаються під малим і середнім збільшеннями мікроскопа.

Якщо при паразитологічної інспектуванні виявлені потенційно небезпечні личинки гельмінтів, необхідно проводити визнаяення їх життєздатності. Для цього існує декілька методів, наприклад, метод фізичного подразнення. [4]

За своїми поживними властивостями м`ясо риби не поступається м`ясу теплокровних тварин. Поживна цінність риби визначається вмісом в її м`ясі повноцінних білків, добре засвоюваних жирів, мінеральних речовин і вітамінів.

М'ясом риб називають м'язи тулуба разом з укладеною в них сполучною тканиною, кровоносними і лімфатичними судинами і дрібними міжм'язовими кісточками.

Характерна особливість хімічного складу м'яса риб - наявність взаємозв'язку між рівнем жиру і води: що більше жиру в рибі, тим менше води і навпаки. Сумарна кількість жиру і води в рибі - величина відносно постійна - 80-82%.

Керуючись вмістом жиру в м'ясі, риб поділяють на три групи:

- Худі, вміст жиру в тілі яких не перевищує 4% (тріска, судак, щука);

- Середньої жирності, 4-8% (короп, сом);

- Жирні, більше 8% (осетер, лосось, оселедець).

Хімічний склад м'яса риб непостійний і залежить від виду риби, її породи, віку, фізіологічного стану, технології вирощування, часу і місця вилову, умов і тривалості зберігання.

Кількість білка в м'ясі риби коливається від 14 до 20%. Найбільш важливим з усіх м'язових білків є міозин (солерозчинний білок типу глобулінів) через його кількісну перевагу. В м'язах білки знаходяться переважно в колоїдному стані - у вигляді гелів і золів, що визначає нестійкість і мінливість білкових речовин м'яса риби при зміні умов зберігання.

Жири риб на відміну від жирів теплокровних тварин при кімнатній температурі мають рідку консистенцію завдяки наявності в їх складі великої кількості гліцеридів ненасичених жирних кислот. Вони швидко псуються навіть при температурі -10 ?С. Окрім м'язів, жир у риб відкладається і в інших органах: у риб, що відносяться до жирних, він знаходиться в товщі м'язів, а у худих - в печінці (тріска) або брижі (окунь).

Вуглеводи представлені в основному глікогеном, який міститься в м'язах тулуба і в печінці. З причини дуже невеликої їх кількості (0,036 - 0,040%), вуглеводи при визначенні харчової цінності м'яса риби не враховують.

Вітаміни містяться в дуже невеликій кількості. У число водорозчинних вітамінів групи В входять тіамін (В1), рибофлавін (В2), піридоксин (В6), фолієва кислота, ціанокобаламін (В12); біотин (Н), нікотинова кислота (РР), аскорбінова кислота (С). До жиророзчинних вітамінів у м'ясі риби відносяться: А, Д, Е (токоферол). Вітаміну А в м'ясі риби міститься набагато більше, ніж у м'ясі інших тварин. У цілому ж вітаміни в рибі розподілені нерівномірно - у внутрішніх органах їх більше, ніж в м'язах. [3]

При проведенні паразитологічної експертизи у прісноводної риби виявляли такі інвазійні захворювання, небезпечні для людини, як опісторхоз та дифілоботріоз, у великої кількості морської риби був виявлений анізакідоз. Опісторхоз був виявлений у товстолобика, карпа, червоноперки та інших. Дифілоботріоз виявляли у щук. Анізакідоз був більше поширених серед таких видів риб, як оселедець, хамса, путассу.

Опісторхоз - хронічний печінково-панкреатичний трематодоз, що протікає з частими загостреннями, широко поширений серед населення багатьох районів Росії і України. Основним збудником опісторхозу людини є Opisthorchis felineus (Rivolta, 1884 р.).

Цикл розвитку. Остаточними господарями опісторхозу є людина і 34 види ссавців: кішка, собака, свиня та інші. У остаточного господаря опісторхи паразитують в протоках печінки (100%), жовчному міхурі (43 -60%), в протоках підшлункової залози (32 - 36%). Статевозрілі особини виділяють яйця, які з випорожненнями інвазованого виходять до зовнішнього середовища і потрапляють у воду, на дно водойми. У яйці розвивається мірацидій. Перший проміжний хазяїн - молюск проковтує яйце, в його тілі мирацидий перетворюється на спороцисту. У спороцисті з зародкової маси формується кілька десятків редій, в яких далі утворюється до 100 - 120 церкаріїв. Церкарії, досягши зрілості, виходять у воду і нападають на рибу. Не виключене також проникнення церкаріїв до тіла риби через природні отвори, зараження риби при проковтуванні молюсків зі зрілими церкаріями.

Додатковими хазяями опісторхозу є риби родини карпових. У підшкірній клітковині і м'язової тканини заражених риб утворюються метацеркарии - інцистовані личинки округлої або овальної форми (0,24 - 0,34 ? 0,18 - 0,24 мм), що локалізуються в спинних зовнішніх м'язах. Через 6 тижнів метацеркарии стають інвазійними для остаточних господарів. Дослідженнями Адіатуліна І.Ф., 2008, встановлено, що відсоток виявлення метацеркаріїв O.felineus в різних групах м'язів неоднаковий і становить у середньоспинних м'язах - 51,52%, передньоспинних - 28,84%, верхньохвостових 15,94%), грудних - 1,52%, черевних - 1,33% і ніжньохвостових - 0,85%. [1]

Для знезараження риби від метацеркаріїв опісторхісу її заморожують при температурі мінус 11-15 ?С не менше ніж на 30 діб, мінус 28 ?С - 18-42 години, мінус 35 ?С - біля 10 годин. [6]

Додатково Адіатуліним І.Ф. були запропоновані такі режими ефективного обеззараження риб, уражених опісторхісами: проварка (при досягненні температури в товщі шматка риби 150 ?С - 15 хв; посол із застосуванням масової частки хлориду натрію 5% - 30 діб, при 10% - 21 добу, при 15 % - 10 діб; СВЧ-випромінювання при потужності 900 Вт - 3,5 хв, при потужності 600 Вт - 4,5 хв. [1]

Дифілоботріоз - гельмінтоз, що викликається паразитуванням в кишечнику людини широкого лентеця (Diphyllobothrium latum) - найбільшого стрічкового гельмінта та інших видів дифілоботріїд.

Цикл розвитку. Повний біологічний цикл розвитку гельмінта відбувається за участю проміжного (прісноводні рачки), додаткового (прісноводні риби) і остаточного господаря (людина, собака, рідше кішка, свиня, ведмідь, лисиця, песець).

Розвиток яєць після попадання в навколишнє середовище відбувається в прісноводних водоймищах при температурі + 10... + 20 ° С. Через 3-5 тижнів у яйцях розвивається зародок - корацидий, який виходить у воду, де плаває, залишаючись життєздатним протягом 2-7 днів. Корацидії заковтуються веслоногими рачками (циклопами або дафніями) і через 2-3 тижні у їхньому організмі перетворюються на процеркоїдів. Рачки з процеркоїдамі проковтуються прісноводними рибами, з кишечника яких процеркоїди мігрують в різні органи, особливо активно в м'язи, печінку, ікру, де перетворюються на плероцеркоїдів - чергову личинкову стадію розвитку широкого лентеця. У тілі риб дозрівання личинки закінчується через 2-3 міс. Подальший розвиток личинки відбувається вже в організмі остаточного господаря, де вона перетворюється на статевозрілого гельмінта.

Знезараження риби. При ураженні личинками дифілоботріїд рибу обробляють міцним, середнім і слабким посолом до вмісту солі в м`ясі риби: міцносоленої вище 14%, середньосоленої 10-14% (при густині тузлука 1,18-1,2) протягом 14 діб і слабосоленої - 8% (при густині тузлука 1,2) протягом 14 діб.

Заморожена риба вважається обеззараженою від личинок дифілоботріїд при умові її збереження при температурі мінус 18 ?С не менш ніж 48 годин або мінус 12 ?С - не менше шости діб. [6]

Анізакідоз - зоонозний гельмінтоз, що характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту внаслідок паразитування в організмі людини личинкових стадій нематод родини Anisakidae.

Збудники анізакідоза людини - личинкові стадії розвитку гельмінтів родів: Anisakis, Contracaecum, Pseudoterranova, Hysterothylacium, що відносяться до підряду Ascaridida Skrjabin et Schikhobalova, 1940, родини Anisakidae Skrjabin et Korokhin, 1945.

Цикл розвитку анізакід.

Остаточними господарями цих гельмінтів служать морські ссавці (китоподібні, ластоногі), хижі морські риби та рибоїдні птиці, в шлунково-кишковому тракті яких паразитують самці і самки анізакід. Середня довжина самок 60-65 мм, самців - 50-55 мм.

Запліднені яйця потрапляють у воду, де з них виходить личинка, яку заковтують перші проміжні господарі - ракоподібні, що найчастіше належать до сімейства Euphausiidae.

Додатковими господарями служать багато видів морської риби, молюски, більш крупні ракоподібні, що харчуються дрібними ракоподібними. Личинки анізакід в організмі проміжних господарів локалізуються в порожнині тіла, на поверхні або всередині різних внутрішніх органів і в мускулатурі риб. Вони знаходяться всередині напівпрозорих капсул - цист, або без них. Розміри цист в середньому становлять 3-7 х1-2 мм. Личинки анізакід, які не інцистуются, наприклад P. dicipiens, мають довжину від 1,5 до 6 см.

Зараження остаточних господарів відбувається при поїданні ними заражених проміжних господарів: риб, ракоподібних і молюсків. Якщо більші за розміром проміжні господарі харчуються дрібними, інвазованими личинками анізакід, то ці личинки накопичуються в тілі більшою, хижої риби.

Знезараження морепродуктів від личинок анізакід можливо заморожуванням і нагріванням. У звичайних сольових і оцтових розчинах, використовуваних для приготування риби, личинки анізакід можуть зберігати життєздатність протягом багатьох днів і навіть місяців.

Заморожування риби до -18 ° С призводить до загибелі всіх личинок анізакід через 14 діб; при -20 ° С вони гинуть протягом 4-5 діб; при -30 ° С гинуть протягом 10 хв.

В США і Голландії санітарно-гігієнічними правилами регламентується виморожування риби, яка не буде піддаватися подальшій термічній обробці, при -20 ° С протягом 5 діб.

Личинки анізакід можуть переносити підвищення температури до 45 ° С. При температурі 60 ° С і вище вони гинуть протягом 10 хв. Таким чином, копчення свіжовиловленої риби в температурному інтервалі 45-60 ° С не гарантує її знезараження від личинок анізакід. [7]

Риба, в якій при паразитологічному інспектуванні не було виявлено живих паразитів, небезпечних для людини і тварин, направлялася до реалізації в установленому порялку.

Риба, в якій при лабораторних дослідженнях були виявлені живі гельмінти, переводилася до категорії «умовно придатна». Така риба мала пройти знезараження з отриманням супровідних документів, в яких має бути зазначений метод знезараження та назва підприємства, де воно проводилося.

За наявності у рибі мертвих паразитів у кількостях, рівних чи більших стосовно показників, наведених у таблиці (див. додатки), риба переводилася у категорію «непридатної» і направлялася для утилізації (переробки на рибне борошно).

Висновок

1. Інвазійні хвороби риб, небезпечні для людини, мають широке поширення серед морської та прісноводної риби, що поступає на ринок до реалізації.

2. Частіше за інші зустрічаються такі інвазійні хвороби риб, небезпечні для людини, як опісторхоз, дифілоботріоз і анізакідоз.

3. Риба, в якій при паразитологічному інспектуванні виявляють живих гельмінтів, переводиться до категорії «умовно придатна» і має пройти знезараження.

4. Існує декілька щляхів знешкоджування паразитів в рибі: заморожування, дія високих температур, дія хімічних речовин.

5. Метод заморожування використовується для знезараження риби найчастіше.




Список використаних джерел

1. Адиатулин И.Ф. Ветеринарно-санитарная экспертиза рыбы при описторхозе: диссертация кандидата ветеринарных наук: 16.00.06 / Адиатулин Ильяс Фаритович; [Место защиты: Всерос. науч.-исслед. ин-т ветеринар. санитарии, гигиены и экологии (Всерос. науч.-исслед. ин-т ВСГЭ) РАСХН].- Москва, 2008.

2. Инструкция по санитарно-паразитологической оценке морской рыбы и рыбной продукции (рыба-сырец, охлажденная и мороженая морская рыба, предназначенная для реализации в торговой сети и на предприятиях общественного питания), 1989.

3. Макаров В.А. Ветеринарно-санитарная экспертиза с основами технологии и стандартизации продуктов животноводства / Макаров В.А., Фролов В.Н.; под ред. В.А. Макарова. - М.: Агропромиздат, 1991. - 463 с.

4. Методика паразитологического инспектирования морской рыбы и рыбной продукции (морская рыба-сырец, рыба охлажденная и мороженая), 1989.

5. Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.02 №57/188/84/105 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.03.02 за № 288/6576.

6. Правила ветеринарно-санитарной экспертизы пресноводной рыбы и раков, 1989.

7. Якубчак О.М. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва / Якубчак О.М., Хоменко В.І. та ін. - К.: Біопром, 2005. - 799 с.

очень много букв

Vanzhula пишет:

Ветеринарно-санітарна експертиза риби за інвазійних захворювань, небезпечних для людини

[/b]

Вступ
Згідно з міжнародними медичними нормами, для забезпечення організму згаданими вище речовинами людина повинна споживати на рік 20кг риби та рибних продуктів.

В останні роки в Україні широке розповсюдження отримали кулінарні традиції Японії, Кореї, Китаю та інших країн Південно-Східної Азії, де багато страв готуються із сирої або напівсирої риби, ракоподібних, кальмарів і інших молюсків. Це являє собою значну небезбеку щодо зараження людей зооантропонозами, зокрема, інвазійними захворюваннями, які риба переносить як додатковий або проміжний хазяїн. Тому перед галуззю ветеринарно-санітарної експертизи постає проблема більш ретельного контролю риби та рибної продукції, що поступають в реалізацію.

Діагностика інвазійних хвороб риби і санітарної оцінки риби при їх виявленні.

Інвазійні хвороби риби, небезпечні для людини, зустрічаються як у морської, так і у прісноводної риби.

Збільшення поставок на внутрішній ринок України риби з-за кордону підвищило частоту виявлення збудників гельмінтозів, раніше діагностованих спорадично, зокрема, опісторхозу, клонорхозу, метагонімозу, нанофіетозу, діфіллоботріозу, корінозомозу, анізакідозу та інших. За даними літератури, практично вся морська риба може бути заражена різними видами гельмінтів, до 30 видів яких становлять потенційну небезпеку для людини або викликають небажані зміни в рибі як в технологічній сировині. Із небезпечних для людини гельмінтозів в морській рибі найчастіше зустрічаються личинки нематод родини анізакід і личинки (плероцеркоіди) цестод родини Diphyllbothriidae виду D. klebanovskii.

У водоймах живуть понад 1000 видів риб, у тому числі 250 промислових. В даний час важко знайти навіть поодинокі особини риб природних популяцій, вільні від гельмінтів. Окремі види гельмінтів є небезпечними для людини. У личинковій стадії ці гельмінти вражають м'язи і різні органи і тканини риб.

Далі викладена коротка характеристика гельмінтозоонозів морськой і прісноводної риби, що найчастіше зустрічаються.

Анізакідоз - збудники анізакідоза - личинки деяких представників нематод родини Anisakidae (Anisakis simplex, Pseudoterranova decipiens, Hysterothylacium aduncum, Contracaecum osculatum). Локалізуються в порожнині тіла, на поверхні чи в тканині внутрішніх органів, рідше в м`язах (частіше нижче середньої лінії тіла риби) морських та прохідних тихоокеанських риб (тріска, скумбрія, сайра, сріблястий хек, камбала, натотенія, оселедці, кета, горбуша, кижур, нерка минтай та ін.).

Личинки патогенних анізакід можуть бути у скрученому вигляді (форма спіралі, широкого кільця) або витягнуті, у напівпрозорих капсулах чи без них. Розмір цист у поперечнику - 3,5-5мм, товщина 1,0-1,5 мм (A. simplex). Добуті із цист личинки досягають у довжину до 4 см при товщині тіла 0,4-0,9 мм. Розмір личинок нематоди Pseudoterranova decipiens дорівнює від 1,5 до 6 см у довжину.

Личинки родів Anisakis та Contracaecum мають білуватий чи жовтуватий колір, а роду Pseudoterranova - червонувато-коричневий.

Статевозрілі нематоди паразитують у шлунково-кишковому каналі хребетних тварин, що мешкають у водному середовищі.

Вперше анізакідоз (хвороба оселедцевого хробаків, хвороба тріскових хробаків) людини був виявлений в Нідерландах в 1955 році після вживання в їжу слабосоленої оселедця. З кожним роком реєструються нові випадки захворювання в багатьох країнах. За даними досліджень різних вчених, інвазованість риб анізакідозом досягає високих показників: атлантичний оселедець заражений личинками анізакід на 41%, тріска на 25%, путасу - 41%, салаки - 20%, минтай - 34%, скумбрія - 28%, шпроти - 16%, сайра - 28%, та ін.

Гетерофіоз - збудник Heterophyes heterophyes (трематода) уражує м`язи і шкіру деяких видів риб, переважно кефалевих, що живуть у Чорному й Азовському морях. Статевозрілі трематоди паразитують у кишечнику собак, кішок, диких м`ясоїдних тварин, свиней, деяких рибоїдних птахів і людей.

Дифілоботріози - збудниками є личинки стрічкових гельмінтів видів Diphyllobothrium latum, D. dentryticum, D. dihtrimum, D. klebanowsky з родини Diphyllobothriidae.

· Diphyllobothrium latum уражує м`язи, печінку, ікру, молоки, серозні покриви щук, налимів, окунів, моржів, окремих видів лососевих риб, що живуть у басейнах північних рік, Карелії, Ленінградської області, Естонії, Литви, Дунаю, Дніпра і Волги. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, в тому числі й людей;

· D. dentryticum (стьожак чайковий) уражує стравохід, шлунок, пілоричні придатки, гонади, мускулатуру багатьох видів лососевих риб і харіуса, які населяють північні водойми Європейської і Азіатської частин Росії. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, в тому числі й людей;

· D. dihtrimum уражує стінки шлунка та інші відділи шлунково-кишкового каналу корюшки, ряпушки, пеляді, деяких лососевих і харіуса, що живуть у водоймах північних районів Європейської і Азіатської частин Росії. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику рибоїдних птахів (гагари, трохалі, чайки);

· D. klebanowsky уражує внутрішні органи і мускулатуру тихоокеанських лососів, китів, сіми, горбуші, нерки, чавичі, кижуча, які заходять на нерест у ріки басейнів Колими, Анадир`я, Амура, Камчатки, Сахаліну й Охотського моря Магаданської області. Статевозріла цестода паразитує у кишечнику собак, кішок, людей і морських ссавців.

Опісторхоз - збудник - личинка Opistorchis felineus (трематода) уражує мускулатуру і сполучну тканину плітки, єльця, карася, сазана, ляща, вусаня, підуста, в`яза, лина, плоскирки, чабака, чихоні, червоноперки, гольяна й інших риб із родини коропових, що живуть у водоймах Карелії, басейнах рік Чорного, Каспійського, Балтійського морів, ріки Волга з притоками, Об-Іртиському басейні, водоймах центрального Казахстану. Трапляється у річках України. Статевозріла трематода паразитує у печінці, жовчному міхурі і підшлунковій залозі кішок, свиней, левів, ведмедів, вовків, собак, лисиць, песців, соболів, людей (особливо полюбляє проникати у головний мозок людини - найнебезпечніший черв'як з тих які можна проковтнути живими в Україні).

За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я за 1995 рік захворіло опісторхозом, викликаним O.felineus, більше 2 млн. чоловік. При ветеринарно-санітарній експертизі риби опісторхоз реєструвався в 2005 році в 6,7%, в 2006р. - в 5,4% випадків.

Клонорхоз - збудник - личинка Clonorchis sinensis (трематода) уражує мускулатуру і підшкірну клітковину риби, що живе у басейні ріки Амур. Статевозріла трематода паразитує у печінці, жовчному міхурі і підшлунковій залозі кішок, собак, пацюків, свиней, хутрової дичини і людей.

Метагонімоз - збудник - личинка Metagonimus jakogawai (трематода) уражує луску, плавці і м`язи коропових, окуневих, лососевих і сомових риб, що живуть у басейнах рік, які впадають у Чорне і Каспійське моря, ріках Карпат і Прикарпаття, у басейні Амура, ставках Дагестану, Азербайджану й Узбекистану. Статевозрілі трематоди паразитують у тонкому кишечнику рибоїдних птахів і ссавців, в тому числі людей.

Нанофієтоз - збудник - личинка Nanophyetus salmincola (трематода) уражує нирки, м`язи. зябра і плавці риби з басейна ріки Амур. Статевозрілі трематоди паразитують у тонкому кишечнику кішок, собак, лисиць, ведмедів, соболів, рибоїдних птахів, борсуків, норок та інших м`ясоїдних, а також людей.

Діоктофімоз - збудник - личинка Dioctophyma renale (нематода) уражує м`язову тканину, стінки кишечника та інші внутрішні органи багатьох видів риб і жаб, що живуть у ріках Воронезької області, басейнах рік Амудар`ї і Вахш, Аральського моря і водоймах Казахстану. Статевозріла нематода паразитує у нирках, грудній і черевній порожнинах, сечоводах, печінці диких і домашніх тварин (собак, лисиць, соболів, вовків, шакалів) і людей.

Меторхоз - збудник - личинка Metorchis albidus та M. felis (трематода) уражує мускулатуру, зябра й інші тканини коропових риб, які населяють водойми Калінінградської і Московської областей, Західного Сибіру, Північного Кавказу, басейну Волги, Казахстану, України. Статевозріла трематода паразитує у жовчному міхурі і жовчних ходах печінки м`ясоїдних ссавців, у тому числі людей.

Псевдамфістомоз - збудник - личинка Pseudamphistomum truncatum (трематода) уражує мускулатуру коропових риб, які живуть у ріках, що впадають у Чорне море, у водоймах середньої смуги Росії, Поволжя, Західного Сибіру, Казахстану. Статевозрілі трематоди паразитують у жовчних ходах печінки, жовчному міхурі і, рідше, у протоках підшлункової залози кішки, собаки, лисиці, тхора, росомахи, видри, тюленя, нерпи і людини.

Спарганоз - збудник - личинка (спарганус) стрічкового гельмінта (цестоди) Spirometra erinace-europei, яка уражує мускулатуру жаб, їжаків, змій, птахів, ссавців, а у людини - очі, підшкірну клітковину, м`язи, стінку кишечника, легені, нирки. сечовий міхур, уретру, плевру, серце і головний мозок. Статевозрілі цестоди паразитують у кишечнику собак, кішок вовків лисиць і інших тварин, а також у людей. Захворювання спорадично реєструють у деяких районах СНД.

Коріносомоз - збудники - личинки (акантели) Corynosoma strumosum, C. semerme уражують очеревину, брижу, стінку кишечника, внутрішні органи і, рідше, м`язи різноманітних морських прохідних і прісноводних риб, які живуть у Балтійському і Каспійському морях, Ладозькому озері, Північних і Східних морях, що омивають Росію. Личинками коріносом уражується і людина. Статевозрілі коріносоми паразитують у кишечнику морських ссавців і рибоїдних птахів, хутрових звірів.

Ехінохазмоз - збудник - личинка Echinochasmus perfoliatus (трематода) уражує зябра щук, лина, окуня, судака сома і інших риб, що живуть у водоймах Нижнього Поволжя, Астраханської, Волгоградської і Актюбінської областей, у басейнах Дніпра, Березини, Сажа, Західної Двіни, Прип`яті. Статевозріла трематода паразитує у тонкому кишечнику домашніх і диких свиней, собак, лисиць, кішок, а також людей.

Апофалоз (росикотремоз). Збудник - личинка Apofalus donicus (трематода) уражує шкіру, луску, плавці ряду коропових риб, що живуть у ріках, які впадають у Чорне море, у річці Тиса, лиманах Азовського моря, у річці Західна Двіна. Статевозріла трематода паразитує у тонкому кишечнику собак, кішок, лисиць, песців та інших ссавців, деяких рибоїдних птахів, а також людей. [7]

Використовують такі методи дослідження, як органолептичний і паразитологічний. Для виявлення інвазійних захворювань риби використувують «Методику паразитологічного інспектування морської риби та рибної продукції (морська риба-сирець, риба охолоджена та морожена)», 1988, «Правила ветеринарно-санітарної експертизи прісноводної риби і раків», 1989.

При органолептичній оцінці риби увагу звертають на зовнішній вигляд, вгодованість риби, стан зовнішніх покривів, слизу, луски, очей, зябер, а також на ступінь закляклості м'язів і роздутості черевця. У разі необхідності проводять пробу варкою.

У доброякісної риби луска блискуча, з перламутровим відливом, щільно прилягає до тіла, слиз прозорий. Шкіра пружна, плавці цільні. Зяброві кришки щільно закривають зяброву порожнину. Очі опуклі, рогова оболонка прозора, брудно-сірого кольору. Черевце не роздуте, анальний отвір не випнутий. На розрізі м'язова тканина пружна, щільно прилягає до кісток. Бульйон з доброякісною свіжої риби прозорий, на поверхні краплі жиру, запах приємний, специфічно рибний, м'язова тканина добре поділяється на м'язові пучки. Смак бульйону і риби приємний, без гіркоти і затхлості.

При паразитологічному інспектуванні риби методом випадкової виборки відбирають 25 екземплярів з партії риби. Якщо риба розібрана на шматки або філе, то відбирається 50 шматків або філейчиків.

В результаті зовнішнього огляду івазованої риби виявляються:

а) візуально помітні паразити, а також паразити, напівзанурені в м'ясо або ті,що перебувають там безпосередньо під поверхнею і просвічують крізь неї;

б) плями і включення, що відрізняються за кольором або консистенції від оточуючих їх нормальних тканин риби, а також різні пухлиноподібні освіти;

в) ділянки м'яса розрідженою консистенції;

Найбільш важлива і відповідальна процедура паразитологічного інспектування - обстеження м'язової тканини (м'яса) риби. Воно може проводитися різними методами: метод паралельних розрізів, перегляд м'язової тканини на просвіт, компресорний метод. Компресорний метод трудомісткий і малопродуктивний, за його допомогою, як правило, неможливо дослідити всю масу відібраної риби, тому він використовується переважно для вибіркового контролю (якраз для ПО використовується -т метою є огляд поеречних та поздовжніх розрізів м'язів на наявність ЖИВИХ личинок).

Відібрані паразити або включення, які можуть бути прийняті за інцистованних або інкапсульованих паразитів, спочатку проглядаються під лупою або бінокуляром. Потім, якщо потрібно, вони проглядаються під малим і середнім збільшеннями мікроскопа або "на око".

Якщо при паразитологічної інспектуванні виявлені потенційно небезпечні личинки гельмінтів, необхідно проводити визнаяення їх життєздатності. Для цього існує декілька методів, наприклад, метод фізичного подразнення (струмом або "пощтурхати паличкою" чи ножем).

М'ясом риб називають м'язи тулуба разом з укладеною в них сполучною тканиною, кровоносними і лімфатичними судинами і дрібними міжм'язовими кісточками.

При проведенні паразитологічної експертизи у прісноводної риби виявляли такі інвазійні захворювання, небезпечні для людини, як опісторхоз та дифілоботріоз, у великої кількості морської риби був виявлений анізакідоз. Опісторхоз був виявлений у товстолобика, карпа, червоноперки та інших. Дифілоботріоз виявляли у щук. Анізакідоз був більше поширених серед таких видів риб, як оселедець, хамса, путассу.

Опісторхоз - хронічний печінково-панкреатичний трематодоз, що протікає з частими загостреннями, широко поширений серед населення багатьох районів Росії і України. Основним збудником опісторхозу людини є Opisthorchis felineus (Rivolta, 1884 р.).
Цикл розвитку. Остаточними господарями опісторхозу є людина і 34 види ссавців: кішка, собака, свиня та інші. У остаточного господаря опісторхи паразитують в протоках печінки (100%), жовчному міхурі (43 -60%), в протоках підшлункової залози (32 - 36%). Статевозрілі особини виділяють яйця, які з випорожненнями інвазованого виходять до зовнішнього середовища і потрапляють у воду, на дно водойми. У яйці розвивається мірацидій. Перший проміжний хазяїн - молюск проковтує яйце, в його тілі мирацидий перетворюється на спороцисту. У спороцисті з зародкової маси формується кілька десятків редій, в яких далі утворюється до 100 - 120 церкаріїв. Церкарії, досягши зрілості, виходять у воду і нападають на рибу. Не виключене також проникнення церкаріїв до тіла риби через природні отвори, зараження риби при проковтуванні молюсків зі зрілими церкаріями.
Додатковими хазяями опісторхозу є риби родини карпових. У підшкірній клітковині і м'язової тканини заражених риб утворюються метацеркарии - інцистовані личинки округлої або овальної форми (0,24 - 0,34 ? 0,18 - 0,24 мм), що локалізуються в спинних зовнішніх м'язах. Через 6 тижнів метацеркарии стають інвазійними для остаточних господарів. Дослідженнями Адіатуліна І.Ф., 2008, встановлено, що відсоток виявлення метацеркаріїв O.felineus в різних групах м'язів неоднаковий і становить у середньоспинних м'язах - 51,52%, передньоспинних - 28,84%, верхньохвостових 15,94%), грудних - 1,52%, черевних - 1,33% і ніжньохвостових - 0,85%. [1]

Для знезараження риби від метацеркаріїв опісторхісу її заморожують при температурі мінус 11-15 ?С не менше ніж на 30 діб, мінус 28 ?С - 18-42 години, мінус 35 ?С - біля 10 годин.

Додатково Адіатуліним І.Ф. були запропоновані такі режими ефективного обеззараження риб, уражених опісторхісами: проварка (при досягненні температури в товщі шматка риби 150 ?С - 15 хв; посол із застосуванням масової частки хлориду натрію 5% - 30 діб, при 10% - 21 добу, при 15 % - 10 діб; СВЧ-випромінювання при потужності 900 Вт - 3,5 хв, при потужності 600 Вт - 4,5 хв. [1]

Дифілоботріоз - гельмінтоз, що викликається паразитуванням в кишечнику людини широкого лентеця (Diphyllobothrium latum) - найбільшого стрічкового гельмінта та інших видів дифілоботріїд.

Цикл розвитку. Повний біологічний цикл розвитку гельмінта відбувається за участю проміжного (прісноводні рачки), додаткового (прісноводні риби) і остаточного господаря (людина, собака, рідше кішка, свиня, ведмідь, лисиця, песець).
Розвиток яєць після попадання в навколишнє середовище відбувається в прісноводних водоймищах при температурі + 10... + 20 ° С. Через 3-5 тижнів у яйцях розвивається зародок - корацидий, який виходить у воду, де плаває, залишаючись життєздатним протягом 2-7 днів. Корацидії заковтуються веслоногими рачками (циклопами або дафніями) і через 2-3 тижні у їхньому організмі перетворюються на процеркоїдів. Рачки з процеркоїдамі проковтуються прісноводними рибами, з кишечника яких процеркоїди мігрують в різні органи, особливо активно в м'язи, печінку, ікру, де перетворюються на плероцеркоїдів - чергову личинкову стадію розвитку широкого лентеця. У тілі риб дозрівання личинки закінчується через 2-3 міс. Подальший розвиток личинки відбувається вже в організмі остаточного господаря, де вона перетворюється на статевозрілого гельмінта.

Знезараження риби. При ураженні личинками дифілоботріїд рибу обробляють міцним, середнім і слабким посолом до вмісту солі в м`ясі риби: міцносоленої вище 14%, середньосоленої 10-14% (при густині тузлука 1,18-1,2) протягом 14 діб і слабосоленої - 8% (при густині тузлука 1,2) протягом 14 діб.

Заморожена риба вважається обеззараженою від личинок дифілоботріїд при умові її збереження при температурі мінус 18 ?С не менш ніж 48 годин або мінус 12 ?С - не менше шости діб. [6]

Анізакідоз - зоонозний гельмінтоз, що характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту внаслідок паразитування в організмі людини личинкових стадій нематод родини Anisakidae.
Збудники анізакідоза людини - личинкові стадії розвитку гельмінтів родів: Anisakis, Contracaecum, Pseudoterranova, Hysterothylacium, що відносяться до підряду Ascaridida Skrjabin et Schikhobalova, 1940, родини Anisakidae Skrjabin et Korokhin, 1945.
Цикл розвитку анізакід.
Остаточними господарями цих гельмінтів служать морські ссавці (китоподібні, ластоногі), хижі морські риби та рибоїдні птиці, в шлунково-кишковому тракті яких паразитують самці і самки анізакід. Середня довжина самок 60-65 мм, самців - 50-55 мм.
Запліднені яйця потрапляють у воду, де з них виходить личинка, яку заковтують перші проміжні господарі - ракоподібні, що найчастіше належать до сімейства Euphausiidae.
Додатковими господарями служать багато видів морської риби, молюски, більш крупні ракоподібні, що харчуються дрібними ракоподібними. Личинки анізакід в організмі проміжних господарів локалізуються в порожнині тіла, на поверхні або всередині різних внутрішніх органів і в мускулатурі риб. Вони знаходяться всередині напівпрозорих капсул - цист, або без них. Розміри цист в середньому становлять 3-7 х1-2 мм. Личинки анізакід, які не інцистуются, наприклад P. dicipiens, мають довжину від 1,5 до 6 см.
Зараження остаточних господарів відбувається при поїданні ними заражених проміжних господарів: риб, ракоподібних і молюсків. Якщо більші за розміром проміжні господарі харчуються дрібними, інвазованими личинками анізакід, то ці личинки накопичуються в тілі більшою, хижої риби.

Знезараження морепродуктів від личинок анізакід можливо заморожуванням і нагріванням. У звичайних сольових і оцтових розчинах, використовуваних для приготування риби, личинки анізакід можуть зберігати життєздатність протягом багатьох днів і навіть місяців.

Заморожування риби до -18 ° С призводить до загибелі всіх личинок анізакід через 14 діб; при -20 ° С вони гинуть протягом 4-5 діб; при -30 ° С гинуть протягом 10 хв.

В США і Голландії санітарно-гігієнічними правилами регламентується виморожування риби, яка не буде піддаватися подальшій термічній обробці, при -20 ° С протягом 5 діб.

Личинки анізакід можуть переносити!!! підвищення температури до 45 ° С. При температурі 60 ° С і вище вони гинуть протягом 10 хв. Таким чином, копчення свіжовиловленої риби в температурному інтервалі 45-60 ° С не гарантує її знезараження від личинок анізакід.

Риба, в якій при паразитологічному інспектуванні не було виявлено живих паразитів, небезпечних для людини і тварин, направлялася до реалізації в установленому порядку.
Риба, в якій при лабораторних дослідженнях були виявлені живі гельмінти, переводилася до категорії «умовно придатна». Така риба мала пройти знезараження з отриманням супровідних документів, в яких має бути зазначений метод знезараження та назва підприємства, де воно проводилося.

За наявності у рибі мертвих паразитів у кількостях, рівних чи більших стосовно показників, наведених у таблиці (див. додатки), риба переводилася у категорію «непридатної» і направлялася для утилізації (переробки на рибне борошно).

Висновок

1. Інвазійні хвороби риб, небезпечні для людини, мають широке поширення серед морської та прісноводної риби, що поступає на ринок до реалізації.
2. Частіше за інші зустрічаються такі інвазійні хвороби риб, небезпечні для людини, як опісторхоз, дифілоботріоз і анізакідоз.
3. Риба, в якій при паразитологічному інспектуванні виявляють живих гельмінтів, переводиться до категорії «умовно придатна» і має пройти знезараження.
4. Існує декілька щляхів знешкоджування паразитів в рибі: заморожування, дія високих температур, дія хімічних речовин.
5. Метод заморожування використовується для знезараження риби найчастіше.




Список використаних джерел

1. Адиатулин И.Ф. Ветеринарно-санитарная экспертиза рыбы при описторхозе: диссертация кандидата ветеринарных наук: 16.00.06 / Адиатулин Ильяс Фаритович; [Место защиты: Всерос. науч.-исслед. ин-т ветеринар. санитарии, гигиены и экологии (Всерос. науч.-исслед. ин-т ВСГЭ) РАСХН].- Москва, 2008.

2. Инструкция по санитарно-паразитологической оценке морской рыбы и рыбной продукции (рыба-сырец, охлажденная и мороженая морская рыба, предназначенная для реализации в торговой сети и на предприятиях общественного питания), 1989.

3. Макаров В.А. Ветеринарно-санитарная экспертиза с основами технологии и стандартизации продуктов животноводства / Макаров В.А., Фролов В.Н.; под ред. В.А. Макарова. - М.: Агропромиздат, 1991. - 463 с.

4. Методика паразитологического инспектирования морской рыбы и рыбной продукции (морская рыба-сырец, рыба охлажденная и мороженая), 1989.

5. Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.02 №57/188/84/105 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.03.02 за № 288/6576.

6. Правила ветеринарно-санитарной экспертизы пресноводной рыбы и раков, 1989.

7. Якубчак О.М. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва / Якубчак О.М., Хоменко В.І. та ін. - К.: Біопром, 2005. - 799 с.