Багато сторіч Оріль слугує людству добру службу. Для наших пращурів вона була і захисницею, і годівницею, і колискою як у смутні, так і в світлі часи.
Зараз Оріль також не припиняє дивувати своїми мальовничими краєвидами та радувати око красою звивистих берегів. Але вже в недалекому майбутньому ми можемо втратити цю окрасу лісостепу України, попри всі намагання її врятувати. Чимало різноманітних заказників, заповідників створено на водозборі Орелі. На стадії розробки проект Орiльського національного природного парку, який охопить увесь басейн річки,
від витоків до гирла. Все це дуже добре, та більшість заповідників ботанічні чи ентомологічні – захищають комах, рослини, а про саму річку мова не йде. Хоча допомоги вона потребує не меншої, ніж флора і фауна, бо заподіяно Орелі за останні п’ятдесят років таки чимало. І якщо не вжити дієвих заходів для її порятунку, то й парк ні до чого буде створювати.
Втручання людини в природу ще ніколи не приводило до добра. Наочний приклад тому Орільський басейн. Видозміни, яких зазнала його гідрографічна мережа в минулому, призвели до плачевного стану річки тепер. Чимало нарікань, і небезпідставних, лунає в бік прорахунків проектувальників під час будівництва каналу Дніпро – Донбас та Дніпродзержинського водосховища. Перший повністю відрізав ліві притоки Орелі, а
під час створення «моря» природне русло річки було змінене і, як результат: воно подовжене, плин води (на ділянці нового русла) пришвидшений, рівень води на ділянці Михайлівка - Кіровське Дніпропетровської області влітку знижується до критичної межі.
Літо 2012 року взагалі б’є всі рекорди. Такого, зі слів довгожителів краю, не бачили ніколи. Знову ж таки – це результат невмілого поводження з природою.
Дехто пояснює таку ситуацію аномально високими температурами останніх кількох літ. Така думка має право на існування, але те, що сталося з річкою, відбувається не без допомоги «людини розумної». Звертаючись до історії, можна побачити, що і двадцять років тому рівень води в Орелі знижувався до мінімального. На бродах можна було спокійно перейти річку, навіть не замочивши колін, і в той же час на перекатах та на
поворотах русла були ями й вири, та такі, що й дна не дістати. Зараз же глибокі місця двох крайніх районів у нижній течії річки (Царичанського і Петриківського) можна на пальцях порахувати. Проте вище за течією на Полтавщині та Харківщині і русло широке, і води багато.
Повертаючись до антропогенного навантаження на водозбір Орелі, слід відзначити ще один факт. Світогляд вождів Радянського Союзу категорично суперечив треба працювати, а не вигадками займатись. Потрібно дістатися до поля чи проїхати з одного краю села до іншого, але заважає балка чи річка? Треба на пастівниках напувати худобу, але привозити постійно воду клопітно. Трудящим хочеться відпочити на берегах повноводних водойм? Будь ласка! Рішення очевидне – пересипали греблею чи дамбою балку, річку чи потічок і діло з кінцем. Подекуди навіть не потурбувалися про водопропускні споруди, а ті, що таки встановили, вже втратили свою ефективність. Вони або зруйновані мисливцями за
металобрухтом, або просто вийшли з ладу за строком давності. Вода через них майже навести фрагменти супутникових карт “Гугл Планета”, де чітко видно, що відбувається на тій чи іншій ділянці водозбору Орелі.Як бачите, усе наглядно – вище по течії перед греблями вода підперта і утворює
ставки, а нижче русла річок повністю або майже сухі. Утворення таких каскадів ставків зменшує поверхневий стік води з притоків до основної річки.
З огляду на вищевикладене вихід вбачається один – спустити всі ставки. Звісно ж, такого ніхто робити не буде. Бо виходить так, що за рахунок одних забезпечили водою інших. Зважаючи на те, що останні роки аж надто засушливі – це не вихід. Вода потрібна всім. До проблеми необхідно
підійти комплексно, раціонально. Відновити чи відремонтувати занедбані водопропускні споруди. Встановити додаткові на тих греблях, де їх не було. Заходи мають бути виконані по всьому басейну Орелі без намагань вирішити проблему локальними проектами. Це потрібно для відновлення
нормального кругообігу води в природі. Тоді частина води, накопиченої в ставках на водозборі, стікатиме до русел притоків, а по них і до русла основної річки – Орелі. Звісно ж, це вимагатиме значних капітальних вкладень. Та, якщо вже знайшлися кошти і ресурси на те, щоб довести річку до критичного стану, то для виправлення ситуації їх шкодувати,недоцільно. Людина, кажуть, найрозумніша істота на планеті, здатна до будь-чого, але керована в своїй діяльності агресією і незрілістю. Істота, що швидко розвивається, але повільно дорослішає. Увесь природній світ зазнаватиме значного впливу від неуцтва і зневаги окремих його представників, що опікуються лише власними чи корпоративними інтересами. Цей вплив може мати зворотну дію, якщо природа отримає час на власне відновлення.
Пам’ятаймо: ми маємо тільки один дім!
